Олена Легенчук, Християнська служба порятунку:
«В церкві люди часто шукають, як побачити Бога, але на передовій наші військові вже бачать Бога. У моїй практиці було багато випадків, коли хлопці запитували мене: «Бог врятував мені життя, я в Нього ніколи не вірив, але Він врятував мені життя. (Бо така ситуація була, що це тільки Бог міг таке зробити). Скажіть мені, навіщо, що Він від мене хоче, що я маю зробити?»
Тобто таким людям не потрібна теологія, важкі проповіді. Людина конкретно запитує, як вона може відгукнутися на Божий поклик.
Такий військовий уже щось знає про Бога. Він Його відчув, він Його побачив. І хоче дізнатися, навіщо Бог його врятував. Він вважає, що винен Йому, що обов’язково має віддати щось взамін. Йому не треба багато слів. Йому просто треба сказати, в якому напрямку рухатися і що робити. Таке серце вже готове до слідування за Богом».
Найбільш вражаюча і трепетна мить, коли людська душа, яка й була створена Творцем для перебування з Ним, але яку гріх відділив від Нього, знову зустрічається з Господом, чує Його голос і відгукується на Нього. Причому перед лицем смерті, посеред болю й відчаю. Душа отримує спасіння. І одразу пригадуються слова зі Святого Письма: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1-е до коринтян 15:55).
Смерть втрачає свої повноваження, і життя перемагає там, де, здавалося б, його не має бути, – на полі бою, в окопі, на бойовому завданні чи деінде.
Тож, дорогі заступники, не втомлюймося молитися, вириваючи із лап диявола тисячі душ – для Христа!
15 січня 2025