Катерина Семенюк — християнка, мама, волонтерка, військова капеланка. Її чоловік Сергій є пастором церкви в Луцьку. Подружжя має п’ятеро дітей, двоє з яких прийомні.
Чоловік Катерини разом із членами церкви почав допомагати людям з перших днів війни. Катерина теж волонтерила. Шукала та координувала гуманітарну допомогу для українців з-за кордону. Роботу луцького волонтерського центру координує до сьогодні. Тут збирають усе необхідне: продукти, одяг, засоби гігієни, ліки, рюкзаки парамедиків, турнікети.
Навесні 2022 року Катерина вже сама почала їздити з волонтерами на деокуповані території. Надавали людям матеріальну та моральну підтримку. Саме там Катерина побачила, наскільки важливо допомагати людям зцілюватися душевно. Це вже було щось схоже на капеланство, але ще саме так цю роботу не сприймали.
Як християнка Катерина розуміла: надавати матеріальну допомогу важливо, але не потрібно забувати й про духовне. Тому й пройшла капеланську підготовку в Корпусі військових капеланів, створеному як структурний підрозділ «Християнської Служби Порятунку». Так жінка отримала можливість їздити на фронт та підтримувати українських воїнів. Для них це важливо: психологічне навантаження на фронті величезне. Під обстрілами віра стає тим, що допомагає вистояти як фізично, так і морально.
Капеланське служіння не обмежується лише часом поїздки й живого спілкування. Воно повсякчасне, адже до Катерини постійно дзвонять і пишуть воїни. Просять молитися за них, коли йдуть важкі бої. Дякують за молитви, свідчать про Божий захист на війні. А ще дуже хочуть почути, що за них моляться, їх люблять, чекають. Люди шукають Бога на війні. «…серед тих, кого я зустрічала на деокупованих територіях чи на «нулі», немає невіруючих людей», — каже Катерина. Правда, є солдати, які розчаровуються, перестають вірити. Вони особливо потребують світла.
У команді капеланів — люди різних конфесій. Війна стерла розбіжності в поглядах. Адже найвищою цінністю є саме людина, за яку помер Ісус і яка зараз потребує моральної підтримки. Так, неважливо, з якої конфесії служитель, важливо щире серце та бажання допомогти.
Катерина вірить, що Бог допомагає і буде допомагати Україні. Після перемоги мріє знайти компанію, яка б допомогла з відбудовою будинків. А поки що жінка бачить своє життя лише в Україні, у служінні Богу та людям, близьким і далеким.
Тож нехай наше служіння як заступників за цих мужніх людей буде безперервним. Вони захищають нас, а ми стоїмо в молитві за них. І в цьому – наша сила, наш спільний вклад у перемогу.
За матеріалами https://slovoproslovo.info/
21 липня 2023