Про це розповів один із наших військових капеланів.
«Харківська область, Шевченкове. Там я розмовляв з баптистським дияконом, який розповів мені, що коли йшли російські війська, то всі в церкві волали до Бога, всі молилися. І побачили результат. Росіяни почали блукати, крутитися – вони не знали, куди їм їхати. Вони шукали дорогу до Ізюма. Казали: «Нам в Изюм надо». Заїхали в Ізюм, їздять містом, їздять по кільцевій дорозі і в усіх місцевих питають: «Где Изюм? Где город Изюм?» Місцеві відповідають: «Ось це і є місто». А вони кажуть: «Вы нас не обманывайте. Мы прочитали: это не город Изюм. Там написано тринадцать Юм (І3ЮМ)». Ось так Бог затьмарив розум росіян, що вони навіть назву міста прочитати не змогли.
Але й це ще не все. Ця колона поверталася назад, а назустріч їй ішла інша колона. І знову Бог затьмарив розум, і росіяни подумали, що то українці ідуть. І між ними почався бій. Багато техніки згоріло, було багато втрат, поки вони зрозуміли, що то свої.
Це все молитва! Завдяки їй затьмарився розум ворогів. Отож, важливо здійснювати молитву. Молитися: Господи, захисти! Господи, змилуйся!»
Нехай такі свідчення будуть для нас додатковим заохоченням і підбадьоренням – молитися і не знемагати!
4 червня 2024