Єпископ Володимир Бричко вивіз з-під обстрілів 1800 людей, зокрема, 52 малюки до трьох років з дитячого будинку. Односельці хочуть представити його до найвищої державної нагороди – присвоєння звання Героя України.
Ще в 2014 році пастор церкви п’ятидесятників Володимир Бричко із села Карпилівка на Рівненщині отримав негласне звання «головного волонтера братства». Мабуть, він і сам не зможе сказати, скільки рейсів на Схід за ці роки з різними гуманітарними вантажами здійснив разом із командою. Це і продовольчі продукти, і будівельні матеріали.
Повномасштабна війна росії проти України перегорнула нову сторінку в волонтерській діяльності пастора Володимира. Всю біль постраждалих від російської зброї він відчуває як свою і жодного разу не сумнівався, чи їхати на допомогу в гарячі точки. Навіть після того, як росіяни вбили його товариша по команді.
Володимир Дмитрович тепер не тільки возить продовольство на фронт, а й евакуює цивільних на зворотному шляху. «Сидіння вийняв повністю і поставив лавки. Він 30 людей посадив, вони були дуже налякані через постійні обстріли», – розповіла донька про одну з поїздок батька.
В Карпилівці врятованим надавали тимчасовий прихисток, потім везли далі в безпечні українські міста чи за кордон. Одну з евакуацій пастор згадує зі сльозами на очах: «Ми забирали дитячий будинок. Просто брали випадкових людей, щоб вони тримали діток».
П’ятдесят двоє немовлят та малюків до 3 років вивезли з Ворзеля. В голоді та холоді вони близько місяця жили під російськими обстрілами. Їхній плач, зізнається єпископ, і досі в голові.
А ось від спогадів ще про одну евакуацію, навпаки, з’являється усмішка. Тоді врятували 85-річного чоловіка, якого волонтери підібрали разом з велосипедом. На ньому чоловік проїхав 75 кілометрів і ще 9 тягнув за собою лісом. Нині чоловік у Німеччині в доньки і освоює вже тренажерний велосипед.
Сам Володимир Дмитрович героєм себе не вважає, а віддає всю славу Господу. Разом із дружиною Надією Семенівною виростив 12 своїх та двох прийомних дітей, подружжя має 43 онуки. Коли почалася повномасштабна війна, пастор Володимир просто не міг залишатися осторонь. У свої 67 років особисто возить допомогу військовим та цивільним, а ще евакуює людей.
Дякуємо Богу і молимося за Його захист для таких самовідданих і жертовних людей, які попри загрозу своєму життю готові допомогти і стати відповіддю на чиюсь нужду. Як сказано у Святому Письмі, «ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Від Івана 15:13).
25 травня 2022