Наші щоденні молитви є відповіддю для багатьох потреб, прохань, відповіддю у, здавалось би, безнадійних ситуаціях. Звичайно, ми не можемо знати і бачити всіх тих людей, яким Бог допоміг, але одна з таких історій з поля бою зміцнює і надихає, щоб ми були вірними й ревними в наших молитвах. Щоб ми не опускали своїх рук, не полишали своїх духовних позицій, на які нас поставив Господь.
«Сьогодні був дуже складний день. Але також і хороший через те, що зробили дуже добру справу. Під час виходу знайшли бійця, якого в бою поранили. Через гаряче протистояння його підрозділ був змушений відступити, і так вийшло, що хлопець залишився. Ворог теж відступив.
В результаті 2 дні Дмитро (так звали пораненого) провів у посадці сам. Самотужки наклав турнікет і зупинив кров, але від поранення ослаб і самостійно вийти до своїх позицій не зміг. Знайшов глиняну яму, в якій затрималася дощова вода, мав із собою пачку вафель – і цього йому вистачило, щоб протриматися весь цей час.
Як ми його витягували – це окрема історія. Одного бійця відправили до позицій за лікарем, а ще з трьома транспортували хлопця більш як 3 км. Медики надали допомогу й відправили Дмитра на лікування в госпіталь.
Радий знайомству з Дмитром. Дуже мужня людина, яка змогла витримати ці 2 дні. Навіть не уявляю, як він зміг вижити в цій ситуації. Сподіваюся, що все з ним буде добре і залишиться цілим. Бажаю йому міцного здоров'я».
30 травня 2022