Молитва – це не вправа, це саме життя.
«Часто ми думаємо про молитву на підставі правильного чи неправильного стереотипу, що склався у нашому розумі. Якщо ми думаємо про молитву як про дихання, що виходить з легень, або як про кров, що тече судинами із серця, – ми думаємо про неї правильно. Кров тече по жилах безперестанку, і дихання не переривається ні на хвилину, хоча ми про це забуваємо і думати.
Молитва – це не вправа, це саме життя. Стережіться всього, що заважає вам молитися короткими молитвами-вигуками в будь-який час і в будь-якому місці. «Безперестанно моліться», не втрачайте дитячої звички молитися в серці своєму Богу короткими молитвами, нехай навіть кілька слів, – ПОСТІЙНО!
Христос ніколи не говорив про молитви, на які немає відповіді, Він був абсолютно впевнений, що на молитву відповідь надходить завжди. Чи є у нас ця Христова впевненість у Дусі, яку неможливо висловити словами, чи ми згадуємо випадки, коли Бог, здається, не відповів на наші молитви? «...Бо кожен, хто просить, отримує» (Мт. 7:8). А ми говоримо: «Але... але...» Бог дає на наші молитви найкращі відповіді, і не час від часу, а раз за разом, хоча одразу після молитви відповідь приходить не завжди звідти, звідки ми її чекаємо. Питання в тому, чи чекаємо ми взагалі на відповідь від Бога на свої молитви?
Ми звикли займатися небезпечною справою – вихолощувати слова Христа і вкладати в них інший зміст, не Його, а «здоровий». А навіщо Христу тоді взагалі було щось говорити, якби ми й самі могли про це здогадатися?
Христос говорить про молитву те, що може бути явлено тільки згори».
Освальд Чеймберс
24 травня 2024