8 грудня 2013 року відбулося повалення пам'ятника комуністичному вождю Володимиру Леніну на перетині вулиці Хрещатик та бульвару Тараса Шевченка у Києві.
Цей акт громадського демонтажу дав поштовх до хвилі стихійної декомунізації, яка отримала назву "ленінопад". Після повалення пам'ятника люди почали співати національний гімн України. Згодом скульптуру комуністичному вождю розкололи на сувеніри.
Протягом 2013-2014 років в більшості українських міст та районних центрів громадські активісти, часто за підтримки місцевої влади, здійснювали демонтаж пам'ятників Леніну та іншим діячам комуністичного тоталітарного режиму.
Це можна назвати четвертою хвилею декомунізації в Україні. Перша почалася в 1990-х і стартувала зі змін в освіті, науці, ЗМІ, громадському житті: з навчальних програм прибрали вивчення основ комуністичної ідеології та історії комуністичної партії, припинилися добровільно-примусові маніфестації, а також зникла цензура.
У Києві з 1991 року перейменували 14 станцій метро – більшість до ухвалення декомунізаційного законодавства. В Києві у вересні 1991 року з Майдану Незалежності забрали монумент “Великій Жовтневій соціалістичній революції”. Він став одним із перших демонтованих комуністичних пам’ятників в Україні.
Одним з перших кроків до запровадження системної декомунізації на законодавчому рівні став Указ Президента Віктора Ющенка 2007 року “Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні”.
Він офіційно започаткував демонтаж пам’ятників діячам радянського періоду, причетним до організації голодоморів та політичних репресій.
Третьою хвилею декомунізації можна вважати стихійний “ленінопад”, що почався із повалення пам’ятника Володимиру Леніну в центрі Києва під час Революції гідності 8 грудня 2013 року.
Ухвалення у 2015 році спеціального закону, що засуджує комунізм і нацизм, а також категорично забороняє їх пропаганду як наругу над пам’яттю мільйонів жертв тоталітарних режимів, вивело декомунізацію на повноцінний системний рівень. Перш за все йдеться про усунення комуністичних символів і назв із публічного простору.
Відтоді Верховна Рада перейменувала 991 населений пункт та 26 районів. На фінальній стадії перейменування Кіровоградської та Дніпропетровської областей. Було перейменовано та/або повернуто історичні назви щонайменше 51 493 об’єктам топоніміки, також перейменували 2 морські порти, 33 залізничні об’єкти й 75 закладів освіти.
Демонтовано щонайменше 2409 пам’ятників і пам’ятних знаків, які містили комуністичну символіку.
Християни добре розуміють, що цей процес розпочався ще задовго до 1991 року. Підпільний християнський рух в Україні під час комуністичного тоталітаризму завжди приділяв велике значення молитвам за те, щоб чинна в ті часи система була повалена. Багато іноземних пасторів, місіонерів, служителів прокували про падіння комуністичних ідолів і зараз можуть дякувати Богу за відповіді на молитви.
Ідолопоклонство серйозна загроза для країни, у Святому Письмі знаходимо дуже різкий його засуд:
“Хай не буде тобі інших богів передо Мною! 4 Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. 5 Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний”.
Вихід 20:3-5
Захисники України дякують Богу за цей процес декомунізації в України та продовжують молитись, щоб цей рух продовжився надалі, й ідолопоклонство було знищене з нашої землі.
Молимось, щоб в Україні не залишилось відголосу комунізму в будь-якій сфері життя та в мисленні людей.
9 грудня 2020